ФЕСТИВАЛІ ЯК ПРОЯВ ЕНОГАСТРОНОМІЧНОГО ТУРИЗМУ (НА ПРИКЛАДІ РАХІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

 

Т.І. Божук

Національний університет «Львівська політехніка»

За прикладом європейських країн (Чехії, Угорщини, Шотландії, Франції, Італії, Іспанії) в Україні вже стало доброю традицією займатися організацією еногастрономічного туризму, який проявляється у проведенні щорічних фестивалів чи тематичних турів. Такі «смачні» події привертають увагу щоразу більшої кількості учасників і мають за мету: ознайомлення з національними кулінарними  традиціями.  Кожен  турист  може  відвідати  стилізовані  заклади

харчування, взяти участь у гастрономічних фестивалях, майстер-класах з приготування певних страв тощо. Однак, власне вина з їжею туристові замало, і він ще прагне видовищ. У такому випадку проведення етнофестивалів буде більш повно відповідати потребам споживача. Як відомо, відвідування культурницьких акцій є одним із напрямів у класифікації сучасного  культурного туризму [4].

На сьогодні відомо багато фестивалів: сиру, вина, вареників, галушок, хліба, кави, шоколаду, сала тощо, які проводяться на території Закарпатської, Львівської, Волинської, Полтавської чи інших областей. Кожному із них присвячено ряд публікацій, зокрема про конкурентні переваги гастрономічного туризму йшлося у публікації Л.Я. Сеник [5], питанням формування дестинацій винного туризму присвячена монографія Д.І. Басюк [2], особливості функціонування винного туризму у Закарпатській області вже висвітлювалися нами раніше [3].

У даній публікації хочеться привернути увагу до деяких фестивалів, які відбуваються на Рахівщині (Закарпатська область).

Напевно, найбільшою атракцією Рахівського району і його візитною карткою є фестиваль-ярмарка «Гуцульська бриндзя», котра вже п’ятнадцять років відбувалася у м. Рахові. і відтворює свято повернення вівчарів з полонин. Адже вівчарство є традиційним способом господарювання у карпатському краї. Цей захід демонструє культуру, звичаї, побут, ремесло і гостинність гуцулів. Після того, як запалає полонинська ватра, можна оглянути виставки-експозиції, які традиційно готують територіальні громади населених пунктів Рахівського району, скуштувати бринзу чи інші продукти з молока; придбати сувенір чи предмет побуту ручної роботи; ознайомитися із пісенно-танцювальними особливостями краю тощо. Охоче відвідують фестиваль не лише українці, але і гості із сусідніх країн (Румунії, Угорщини, Словаччини та ін.).

«Бичківські голубці» – порівняно молодий фестиваль, що приурочений до Дня святкування селища Великий Бичків, що відбувається у серпні. Голубці здавна є традиційною і улюбленою стравою; було продемонстровано понад 25 видів голубців; у фестивалі беруть участь фольклорні колективи Гуцульщини. Крім  цього,  можна  відвідати  історико-краєзнавчий  музей,  місце  впадіння   р. Шопурки в Тису чи прогулятися набережною Тиси, де раніше проходив державний кордон України з Румунією.

Фестиваль «Берлибашський банош» відбувається у травні в с. Костилівка. «Берлибаш» – це історична назва сучасного села, а також назва мальовничої полонини Українського Мармарошу, що поблизу українсько- румунського кордону. «Банош», як відомо, є етнічною гуцульською стравою; на фестивалі займає центральне місце; до пиття пропонують напої, настояні на гірських травах; Крім цього, організатори запрошують і до пісні, і до танцю.

«Гуцульська ріпа» – фестиваль обласного значення, який  організовується обласним центром розвитку сільського зеленого туризму на початку вересня в с. Лазещина. «Ріпа» – це місцева назва картоплі; тут можна

скуштувати страви з тертої, печеної, вареної, пареної, смаженої картоплі, ріпляні галушки, вареники з бринзею, ріпляники, милайники [1], ріпу з бринзою, вареники з ріпою тощо; крім цього «смаку життя» додають миловидні карпатські пейзажі, привабливе гуцульське вбрання, колоритні гуляння.

Туристи, котрі хочуть відвідати фестивалі на території Рахівщини, повинні з запасом планувати свій вільний час, оскільки вони можуть пізнати цікаві туристично-привабливі об’єкти (як, наприклад, Центр Європи, єдиний в Україні музей «Екології гір і природокористування»), здійснити прогулянку теренами Чорногори, Мармарошу чи Свидівця.

Література:

  1. Бабусині страви / Уклад. Т.В. Новицька. – Ужгород: Іва, 2009. – 120с.
  2. Басюк Д. І. Теоретичні і прикладні основи формування    дестинацій винного    туризму:   монографія.   /   Д.   І.   Басюк. –  Кам'янець-Подільський : Видавець ПП Д.Г.Зволейко, 2014. – 272с.
  3. Божук Т. І. Сучасний стан і перспективи розвитку винного туризму (на прикладі Закарпатської області) / Божук Т. І., Прокопчук Л. А. //  Туристична індустрія : сучасний стан та пріоритети розвитку : Матеріали VІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Луганськ, 28-29 квітня 2011 р.) / Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. – Вип. 6. – Т. 2. – Луганськ : ДЗ “ЛНУ імені Тараса Шевченка”, 2011. – С. 171-177.
  4. Кляп М.П. Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М.П. Кляп, Ф.Ф. Шандор. – К.: Знання, 2011. – 334 с.
  5. Сеник Л. Я. Конкурентні переваги гастрономічного туризму у м. Львові / Сеник Л. Я. // Стратегія розвитку туризму в ХХІ столітті у контексті вирішення глобальних проблем сучасності : Зб. матер.міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, 27-28 березня 2014 р.) / Львів : ЛІЕТ, 2014. – С. 459-464.

Фотоальбом...